Index

Rédigé en ukrainien, ce blogue parle du Québec, de son histoire, sa culture et sa vie courante. Son but et de faire connaître le pays de Québec en Ukraine.

Цей блог розповідає про Квебек - його історію, мову, культуру та повсякденне життя.

Головні теми цього блоґа:

• Квебекська ідентичність, Аборигенні народи, Акаді та акадійці
• Життя у Квебеку та Канаді: Мовні питання, Квебекське суспільство, Свята Квебеку
• Культура Квебеку: Квебекський фольклор, Квебекське кіно, Гумор Квебеку
• Історія Квебеку, Історія Канади
• Імміграція до Квебеку
• Державна адміністрація

Про це і про інше - у моїй книзі:

Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді / Євген Лакінський. — Київ : Нора-Друк, 2018. — 272 с. ISBN 978-966-688-021-8

Електронна версія: https://play.google.com/store/books/details?id=RRxJDwAAQBAJ

Пародія на інформацію східноєвропейських ЗМІ про Канаду

Пародія на інформацію східноєвропейських ЗМІ про Канаду:

«У КАНАДІ ЗАБОРОНЯТЬ МУСУЛЬМАН

У столиці Канади Торонто президент Франсуа Легеаулт заявив, що у Канаді заборонять мусульман. «Поліцейські, судді і шкільні вчителі не мають носити релігійні символи,» — заявив чиновник. Інший канадський чиновник, Джастін Трудеау, поки що не погодився.

Закон про заборону мусульман прийнято у канадському штаті Квебек.»

Пропоную цей текст усім власкорам, базованим у Оттаві. Мій гонорар: пляшка крафтового пива :)

Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді - Євген Лакінський

Моя книжка про Квебек вийшла у видавництві «Нора-Друк» (Київ). Базована на 17 роках мого життя у цьому краю.

Ця книжка — про Квебек, його історію і сьогодення, його проблеми і досягнення, його боротьбу за власну мову й національну гідність.

Квебек — край із власною ідентичністю, традиціями, істо­рією і діалектом. За культурою, він більш європейський, ніж інші провінції. Квебекуа (мешканці Квебеку) — окрема нація; 2006 року це визнав і федеральний парламент Канади. Квебек відрізняється як від решти Канади, так і від Франції.

Це щира розповідь автора, який народився і виріс в Україні, а в Квебеку живе з вересня 2000 року.

Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді / Євген Лакінський. — Київ : Нора-Друк, 2018. — 272 с.
Тверда обкладинка.
ISBN 978-966-688-021-8

Електронна версія: https://play.google.com/store/books/details?id=RRxJDwAAQBAJ

Паперова версія: https://books.nora-druk.com/product/lakinsky/

Наша сторінка на Фейсбуці: https://www.facebook.com/MiyKvebek/ і на GoodReads: https://www.goodreads.com/book/show/38315048

Рецензії:
 Texty.org.ua :
Книжка "Мій Квебек: усе, що ви хотіли знати про Зовсім Іншу Канаду http://texty.org.ua/pg/article/Oximets/read/82608/
«У «Моєму Квебеку» постійно переплітаються кілька тематичних ліній. Перша – безпосередні враження від певних міст, районів, краєвидів і соціальних груп. Тут автору пощастило, він багато разів переїздив, змінював кола спілкування. Друга – квебекські узагальнення історичного, політичного, культурного характеру. І третя – властиво, персональна історія, особисті пригоди оповідача на навчанні, у праці, при винайманні квартири, у різного роду спілкуванні з різними людьми.»

Як відроджують старий центр Гатіно (Квебек)

"За радянських часів сюди треба було возити екскурсії, щоб лякати жахами капіталізму". Так я подумав, коли у 2010 році вперше побачив вулицю Eddy в центрі Гатіно. Сама вулиця ніби нічого - маленькі двоповерхівки, хоч і занедбані; подекуди - простенькі крамнички та їдальні. Але над усім цим тяжіло відчуття бідності. Воно ніби в'їлося у фасади будинків, у тротуари, у повітря. Воно тиснуло.
...
З січня 2017 стартувала нова програма. Ви не маєте власної нерухомості і знімали квартиру протягом 5 останніх років? Якщо вирішите купувати будинок у старому Алі - місто дасть вам $5000. Ви маєте дитину у віці до 18 років і хочете придбати житло у центрі міста? Допомога складе $7500.
...

Район Hull (який англомовні називають "Галл", а франкомовні - "Аль") - через річку від центру Оттави: пішки до нього можна дістатися за чверть години. Традиційно, він вважався "бідним родичем" канадської столиці. Оттава - багата, респектабельна, переважно англомовна. Аль - франкомовний і пролетарський; окрім фабрик, тут містилися таверни та інші "осередки розпусти", аби оттавцям було де відпочити. Сама вулиця Eddy названа на честь власника сірникової фабрики. Умови роботи були такі, що жінки-робітниці тяжко хворіли і рано вмирали; довелося зчинити низку страйків, щоб вибороти собі право на повагу і відносну безпеку.

Як нищили старе місто

Центр Аля було забудовано маленькими будинками, де жили багатодітні робітничі сім'ї. Але заводи закривалися, некваліфікованої роботи ставало усе менше. Багато хто опинився на велфері.

А у 1970-ті місто вирішили "модернізувати". Старий центр знесли; людей виселили у короткий термін. Акції протесту нічого не дали. Замість житлових кварталів, виросли сірі мастодонти хмарочосів, де розмістилися федеральні міністерства. Але "недорізана" частина старого Алю залишилася.

Докладніше: http://texty.org.ua/pg/article/hohobi/read/75870/Jak_u_Kanadi_vidrodzhujut_zanedbani_miski_kvartaly

12 міфів "про Захід". Все не так, як здається

Ось найпоширеніші міфи про "цивілізований світ":

• "На Заході" - це гомогенна територія

• "Там" дешевше життя

• "Там" легко заробити гроші

• "Будь-кому непрацюючому платять сотні доларів (чи євро)"

• На Заході "усе чесно", бо "при владі - порядні люди"

• На Заході "багато педофілів"

• На Заході - повна ґендерна рівність

• На Заході усі "недалекі і примітивні"

• На Заході усюди чисто

• "Найбезправніша людина на Заході - білий гетеросексуальний чоловік"

• На Заході дуже зважають на етикет ("не так зав'язана краватка - і тебе одразу ж дискваліфікують")

• "Іммігранту легко досягти успіху" vs "іммігрант приречений залишитися у суспільних низах"

Докладніше про ці міфи: http://texty.org.ua/pg/article/textynewseditor/read/77219/12_mifiv_pro_Zahid_Vse_ne_tak 

Канадський парадокс: чому білінгвізм не працює і як захищати “непрестижну” мову

Як вирішують “языковый вопрос”

Щойно в Україні починаються розмови про “двомовність”, хтось обов’язково згадує про Канаду.
Але Канада не схожа на Україну. В Україні майже всі розуміють і українську, і російську; у Канаді ж більш як 2/3 населення не розуміє французької, а більш як кожен 10-й мешканець – англійської.
А головне – в Канаді два різних народи, зі своїми культурами, мовами і менталітетами. Настільки різні, що з’явився термін “2 solitudes” (“дві самотності”).

Чому англійська Канада не засвоїла французьку

Французька – обов’язковий предмет у кожній англоканадській школі. Але вчать її не як живу мову для повсякденного вжитку, а як латину в гімназіях 19-го століття. Латину, вважалося колись, треба знати “для загального розвитку”. Але чи міг би гімназичний відмінник дати собі раду у реальному латиномовному суспільстві (якби таке зберіглося)? Наскільки легко було б послуговуватися латиною у магазині, у транспорті, по телефону, та й просто з перехожими? А подивитися художній фільм чи заповнити анкету?

Як захистити “непрестижну” мову

У 1977 році парламент Квебеку прийняв Хартію французької мови (так званий “Закон 101”). Французька оголошувалася єдиною офіційною. За законом, усі приватні бізнеси мають надавати послуги офіційною мовою, якщо того хоче клієнт (чи надають вони послуги ще й англійською – то їхні приватні справи). Усі вивіски і оголошення мають бути офіційною мовою (англійський текст можна додати, якщо букви менші від французьких). Усі великі та середні компанії мають працювати офіційною мовою (зокрема й менеджмент). Лікарі, медсестри та інші професіонали мають скласти іспит з офіційної мови.

Читати далі: http://novynarnia.com/2016/10/24/kanadskiy-paradoks-chomu-bilingvizm-ne-pratsyuye-i-yak-zahishhati-neprestizhnu-movu/

Entre la mer et l'eau douce - part 1

«Між морем і прісною водою» - гарний квебекський фільм 1960х років. У головній ролі - видатний квебекський співак Клод Ґотьє (Claude Gauthier)

Фільм з англійськими субтитрами.
https://www.youtube.com/watch?v=CEcht3tkg4U

https://youtu.be/CEcht3tkg4U

Як програти референдум щодо незалежності? Досвід Квебеку.

У 1995, Квебеку не вистачило мінш ніж 1% голосів щоб стати незалежною державою. Тодішній прем'єр міністр Жак Парізо несправедливо звинуватив у поразці етнічні меншини (за що його потім відправили у відставку).

Але факт у тому, що до кінця 1960х років іммігрантів навіть не намагалися францизувати, та й зараз не досить не простий процес...

« Із 1970–х Квебек багато зробив для інтеграції іммігрантів. Для них відкриті двері всіх націоналістичних організацій і партій (не націоналістичних, ясна річ, також). Створено мережу курсів французької мови, на деяких платять стипендію. Державні установи мають узяти на роботу певний відсоток «некорінних квебекців» (щоправда, ця вимога хронічно не виконується). Дискримінація подекуди лишилася, але — прихована. Так чи інакше, все більше іммігрантів інтегрується до квебекської (а не англоканадської) громади. Деякі квебекці й далі не можуть звикнути: «А ви справді говорите по–французьки? І розумієте, що я кажу?..» »

Читати далі: http://www.umoloda.kiev.ua/number/1770/186/62737/

Край зруйнованих церков

Квебекці ставляться до релігії іронічно або байдуже. Інколи — вороже.
Майже всі тутешні лайки — з церковного репертуару: tabarnak (від tabernacle — «дарохранительниця»), calice («потир»), hostie («гостія»), «ciboire» («дароносиця») тощо. Ці слова — як наші матюки. Їх уживають під час сварки чи щоб лайнутися, коли щось не виходить. Культурні люди ніколи не скажуть такого при дітях...

А колись Квебек славився кількістю церков. Як же сталося, що все так занепало?

Читати далі: http://www.umoloda.kiev.ua/number/1911/186/67990/

Fred Pellerin - L'arracheuse de temps. Partie 1/2

Фред Пеллерен народився у маленькому квебекському селі і з дитинства чув народні казки і легенди. А коли виріс - і сам почав робити спектаклі за мотивами квебекського національного фольклору.

У спектаклях він говорить живою народною мовою, що так дратує снобів, пюрістів і туристів :)
 

Стипендія і кредит. Як держава підтримує студентів. Досвід Квебеку

У Квебеку діє програма "prêts et bourses" ("позики і стипендії"). На кожен рік навчання, студенту виділяється певна сума: частину з неї треба взяти у кредит, решту дають "на завжди". Сума допомоги залежить від матеріального стану студента. Якщо ви, припустимо, бездітні, неодружені і живете з батьками, які непогано заробляють - про стипендію можна забути.

Формула нарахування стипендій досить складна і залежить від багатьох чинників. Чи живі ваші батьки? Якщо так, то чи живете ви з ними? Якщо живете - скільки вони заробляють? Якщо живете окремо, то протягом якого часу? І скільки заробляєте ви? Ще важливіше чи є вас діти? Чи є ви матір'ю- чи батьком-одиночкою? Чи одружені? Чи вагітні протягом як мінімум 20 тижнів? Чи є ви інвалідом? Чи маєте серйозні проблеми зі здоров'ям? Є й інші чинники.

Щоб податися на "позику і стипендію", треба вчитися на повний час - тобто записатися як мінімум на 4 предмети у семестр. Якщо в вас є маленькі діти - вистачить і двох предметів. Тут слід зазначити, що 4, та й навіть 2 предмети - це дуже багато.

Читати далі: http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/57562/

Парадокс держслужб Квебеку і Канади: чому чиновників вважають «лінивими» попри те, що вони працюють добре?

У Квебеку та Канаді в дерслужбовців добра зарплатня і гарні умови роботи: довгі (за північноамериканськими мірками) відпустки, оплачувані лікарняні, медична страховка, пенсійний план. Більше того, їх дуже важко звільнити з роботи, навіть некомпетентну і конфліктну людину мають тримати роками, до пенсії.

При цьому, більшість населення переконано, що функціонери працюють "впівсили" і "сплять на роботі". Чому так?

 Читати далі:http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/60245/

Мовна політика Квебеку

Квебек – острівець у англомовному морі: кілька мільйонів носіїв французької versus щонайменш 250 мільйонів англофонів Канади і Сполучених Штатів. Щоб не загубити свою мову і ідентичність, квебекцям доводиться постійно захищати і те і друге.

З 1977 року у провінції діє Хартія французької мови (відома також як “Закон 101″). Згідно з Хартією, французька – єдина офіційна мова Квебеку. Спеціальна державна організація – Офіс французької мови слідкує за дотриманням мовного законодавства, розглядає скарги громадян, проводить перевірки підприємств і організацій, допомагає у францизації і пропонує сучасну франкомовну термінологію у різних галузях.
Чого ж вимагає Хартія французької мови?

Читати далі:http://language-policy.info/2015/08/movna-polityka-kvebeku/ 

Як жити у країні, де легалізовані одностатеві шлюби, а раз на рік проводяться ґей-паради?

Мене ґей-паради не цікавлять, я туди не ходжу. Але мене багато що не цікавить. Наприклад, мені абсолютно не подобається хокей. Ба більше, він мені заважає: навколо арени усе забито людьми та машинами, ані пройти, ані проїхати. А після матчу фанати починають шуміти, битися, ламати машини і вітрини.

І при цьому платники податків мають фінансувати будівництво і ремонт усіх цих арен! Але я не вимагаю заборони хокею. Десь так і з ґей-парадами чи ґей-фестивалями. Тим більше, що там принаймні не б'ють вітрини.

Дуже травмувало наш народ, що тепер, ніби, заборонено дискримінувати ґеїв на робочому місці. Серед моїх колег було кілька ґеїв. Щоправда, щоб дізнатися про їхню орієнтацію потрібен був певний час. І то, єдиний спосіб дізнатися - це коли людина каже "мій партнер", замість "моя дружина" чи "моя подружка".

Ну й коли на робочому столі, замість фото дружини, стоїть фото чоловіка - цілком звичайного чоловіка у звичайному одязі. У всіх випадках йшлося про людей, що живуть у парі вже багато років і збираються бути разом і решту життя.

Читати далі: http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/66361/

Як влаштовані канадські бібліотеки

- А нашу бібліотеку щойно закрили, - повідомила моя колишня колега з Міністерства охорони здоров'я Квебeку.

Новина мене не здивувала. Здивувало лише, що бібліотеку закрили лише цієї осені, а не пару років тому.

Міністерські бібліотеки закривають одну за одною. Інколи це робиться поступово: скорочують кількість робочих місць, відбирають частину території, зменшують бюджет. А інколи миттєво: була бібліотека - і нема.

Цю тенденцію я бачив і на квебецькій, і на федеральній держслужбі. І, напевно, те саме відбувається в інших держструктурах.

Все дуже просто: без міністерських бібліотек можна обійтися. 20 років тому, щоб дізнатися новини, треба було відкрити газету; щоб знайти адресу організації - зазирнути до каталогу.
Якщо вам була потрібна, припустимо, дата незалежності Мексики чи кількість населення у Нью-Йорку - доводилося зазирати до енциклопедій чи довідників.
Усе це зберігалося у бібліотеках. А так само - паперові річні звіти інших міністерств, паперові тексти законів, паперова транскрипція парламентських дебатів тощо.

Тепер усе це знаходиться в інтернеті. Чимало функціонерів узагалі не знають, що у їхній організації є бібліотека.

Читати далі: http://texty.org.ua/pg/article/solodko/read/66164/

"1 вересня" - звичний день без квітів і лінійок. Досвід Канади

Початок занять

Перший понеділок вересня у Канаді завжди вихідний - День Праці. Залежно від року, шкільні заняття можуть початися в останні дні серпня чи у перші дні вересня, до чи після вихідного.
Батькам наперед передають усю необхідну інформацію (інколи наприкінці попереднього навчального року, інколи - поштою). На акуратних роздруківках - дати початку занять, номер класу дитини і довжезний список усіх шкільних приладь, які треба купити (від олівців і зошитів до спортивної форми і рюкзаків).

І ось, нарешті, перший день навчання. Батьки збирають дітей і ведуть до школи. Діти одягнуті як завжди - акуратно, але не ошатно. Ніякої шкільної форми, ніяких білих бантів. Само собою, ніяких квітів чи подарунків.

У шкільному дворі не проштовхнутися: батьки, діти, поодинокі вчителі. Що діти, що батьки шукають очима знайомих. "Оце Філіп! А оце Лоран!" - показує нам син на приятелів. Ось вже кілька хлопців зустрілися і побігли гратися.

Але батькам не до грання, бо в них є важлива місія: знайти клас. Щороку дитина у новій групі, з новою вчителькою...

Читати далі:  http://texty.org.ua/pg/article/textynewseditor/read/70524

Як фінансувати школи? В Канаді кожен власник нерухомості платить "шкільний податок"

Канада - федеративна країна, і освітня система - прерогатива кожної провінції. Але на практиці освітні структури різних провінцій дуже схожі. Наприклад - система шкільних рад (school boards), які, у Квебеку, називають шкільними комісіями (commissions scolaires). Найближчий український аналог - це, мабуть, райвідділи народної освіти.
Шкільна комісія керує школами своєї округи, відає матеріальними та освітніми питаннями, вирішує чи відкривати нові школи. Вона бере на роботу вчителів, забезпечує шкільні автобуси, ремонтує шкільні будівлі, налагоджує "продльонку" тощо. Вона може навіть повністю закрити школу, якщо на те є серйозні причини.

Шкільні комісії - цілком автономні структури, що співпрацьовують з Міністерством освіти своєї провінції. Вони можуть сперечатися з Міністерством, відверто конфліктувати з міністром.
Кожною шкільною комісією керує рада комісарів. Вибори шкільних комісарів відбуваються кожні чотири роки: кожен район представлено комісаром, обраним за мажоритарним принципом. У виборах мають право брати участь усі громадяни району.

Щороку, кожен власник будинку чи квартири має сплачувати окремий шкільний податок: сума залежить від вартості твоєї нерухомості. Чеки треба відправляти "своїй" шкільній комісії. Саме шкільна комісія визначає розмір шкільних податків; саме вона керує зібраними сумами.

Читати далі:
http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/55535

Акадійці

Акадійці
Історія цього народу почалася у 1604 році, коли Самюель де Шамплен заснував місто Порт-Рояль (Port-Royal) - тепер, Аннаполіс у провінції Нова Шотландія. Колоністів було мало, а зв'язок з Францією був дуже обмежений - кораблі приходили раз на рік. Ще гіршим був зв'язок з Канадою (тобто, долиною ріки Сен-Лоран). Доїхати з Порт-Роялю до міста Квебек було важче, ніж до Парижу. Тому дуже скоро поселенці виробили власну ідентичність - акадійці (les Acadiens). Акаді (l'Acadie) тоді називали територію, де тепер знаходиться Нова Шотландія (Nova Scotia).

На початку XVIII століття територія стала театром військових дій між англійськими та французькими військами. Кілька разів вона переходила з рук у руки. Англійці хотіли примусити акадійців скласти присягу британському королю. Акадійці відмовлялися. Французи хотіли примусити акадійців битися на їхньому боці. Акадійці ухилялися як могли. Обидві сторони почали погрожувати. Англійці заборонили продавати провізію французам. Французи точили зуби на тих, хто не проти був присягнути чужому монарху.

Закінчилося все трагічно. У 1755 році англійські війська примусово депортували майже всіх акадійців. Їхні землі та майно поділили між британськими переселенцями. Вивозили кого куди: до Луїзіани, до Франції, до Нової Англії... Загальна кількість депортованих - коло 12 тисяч. Умови на кораблях були жахливі - чимала акадійців померло через хвороби.

Під час депортації інколи розлучали сім'ї - і люди мали все життя розшукувати родичів та коханих. Майже 100 років по тому, у 1847 році, це надихнуло американського поета Генрі Лонгфелло (Henry Wadsworth Longfellow) на поему "Evangeline" - історію акадійської дівчини, яку розлучили з коханим і яка потім шукала його все життя, по всій Північній Америці, і знайшла лише перед його смертю. Тепер образ Еванжелін - один з національних символів Акаді.

Тільки за десять з чимось  років, після зникнення Нової Франції, акадійцям дозволили повернутися на батьківщину. Але майже всі їхні землі вже були зайняті англійцями. До того, їм дозволяли селитися лише маленькими групами, запобігаючи утворенню району компактного проживання цього народу.

Тепер більшість акадійців - коло 326 тисяч - живе у Новому Брансвіку - єдиній двомовній провінції Канади. Там вони складають десь третину населення. Компактно акадійське населення проживає на північному сході провінції, на Акадійському півострові.

Окремі акадійські села збереглися у Новій Шотландії та на острові Принца Едуарда. Але там вони тривалий час не мали французьких шкіл, тому їхня французька нагадує суржик - із безліччю англіцизмів.

Кілька тисяч акадійців живе у Квебеку, на островах Магдаліни (Îles-de-la-Madeleine). Дехто з нащадків акадійців - щоправда, досить асимільованих - ще й далі живе у Луїзиані.

Національний прапор акадійців нагадує французький, але з маленькою зіркою у кутку.

Про мовну ситуацію у Канаді - моя презентація для учасників Canada-Ukraine Parliamentary Program 6 травня 2016

Tête à claques - з квебекського гумору - English subtitles

Tête à claques ([тет а кляк]) - збірка популярних гумористичних мультфільмів, що глузують зі всіх сфер квебекського життя, від політики до реклами, від подорожей до розчищення снігу у зимку. Якщо ви хочете краще розуміти цей край і цей народ - то вам на цей сайт:

http://www.tetesaclaques.tv/collection/par_date/1

 Хоча оцей жарт більше інтернаціональний :)