Affichage des articles dont le libellé est Життя у Квебеку та Канаді. Afficher tous les articles
Affichage des articles dont le libellé est Життя у Квебеку та Канаді. Afficher tous les articles

lundi 2 décembre 2019

Пародія на інформацію східноєвропейських ЗМІ про Канаду

Пародія на інформацію східноєвропейських ЗМІ про Канаду:

«У КАНАДІ ЗАБОРОНЯТЬ МУСУЛЬМАН
У столиці Канади Торонто президент Франсуа Легеаулт заявив, що у Канаді заборонять мусульман. «Поліцейські, судді і шкільні вчителі не мають носити релігійні символи,» — заявив чиновник. Інший канадський чиновник, Джастін Трудеау, поки що не погодився.

Закон про заборону мусульман прийнято у канадському штаті Квебек.»


Пропоную цей текст усім власкорам, базованим у Оттаві. Мій гонорар: пляшка крафтового пива :)

samedi 27 janvier 2018

Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді - Євген Лакінський



Моя книжка про Квебек вийшла у видавництві «Нора-Друк» (Київ). Базована на 17 роках мого життя у цьому краю.

Ця книжка — про Квебек, його історію і сьогодення, його проблеми і досягнення, його боротьбу за власну мову й національну гідність.

Квебек — край із власною ідентичністю, традиціями, істо­рією і діалектом. За культурою, він більш європейський, ніж інші провінції. Квебекуа (мешканці Квебеку) — окрема нація; 2006 року це визнав і федеральний парламент Канади. Квебек відрізняється як від решти Канади, так і від Франції.

Це щира розповідь автора, який народився і виріс в Україні, а в Квебеку живе з вересня 2000 року.

Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді / Євген Лакінський. — Київ : Нора-Друк, 2018. — 272 с.
Тверда обкладинка.
ISBN 978-966-688-021-8

Електронна версія: https://play.google.com/store/books/details?id=RRxJDwAAQBAJ

Паперова версія: https://books.nora-druk.com/product/lakinsky/

Наша сторінка на Фейсбуці: https://www.facebook.com/MiyKvebek/ і на GoodReads: https://www.goodreads.com/book/show/38315048

Рецензії:
 Texty.org.ua :
Книжка "Мій Квебек: усе, що ви хотіли знати про Зовсім Іншу Канаду http://texty.org.ua/pg/article/Oximets/read/82608/
«У «Моєму Квебеку» постійно переплітаються кілька тематичних ліній. Перша – безпосередні враження від певних міст, районів, краєвидів і соціальних груп. Тут автору пощастило, він багато разів переїздив, змінював кола спілкування. Друга – квебекські узагальнення історичного, політичного, культурного характеру. І третя – властиво, персональна історія, особисті пригоди оповідача на навчанні, у праці, при винайманні квартири, у різного роду спілкуванні з різними людьми.»

mardi 27 juin 2017

Як відроджують старий центр Гатіно (Квебек)

"За радянських часів сюди треба було возити екскурсії, щоб лякати жахами капіталізму". Так я подумав, коли у 2010 році вперше побачив вулицю Eddy в центрі Гатіно. Сама вулиця ніби нічого - маленькі двоповерхівки, хоч і занедбані; подекуди - простенькі крамнички та їдальні. Але над усім цим тяжіло відчуття бідності. Воно ніби в'їлося у фасади будинків, у тротуари, у повітря. Воно тиснуло.
...
З січня 2017 стартувала нова програма. Ви не маєте власної нерухомості і знімали квартиру протягом 5 останніх років? Якщо вирішите купувати будинок у старому Алі - місто дасть вам $5000. Ви маєте дитину у віці до 18 років і хочете придбати житло у центрі міста? Допомога складе $7500.
...


Район Hull (який англомовні називають "Галл", а франкомовні - "Аль") - через річку від центру Оттави: пішки до нього можна дістатися за чверть години. Традиційно, він вважався "бідним родичем" канадської столиці. Оттава - багата, респектабельна, переважно англомовна. Аль - франкомовний і пролетарський; окрім фабрик, тут містилися таверни та інші "осередки розпусти", аби оттавцям було де відпочити. Сама вулиця Eddy названа на честь власника сірникової фабрики. Умови роботи були такі, що жінки-робітниці тяжко хворіли і рано вмирали; довелося зчинити низку страйків, щоб вибороти собі право на повагу і відносну безпеку.
Як нищили старе місто
Центр Аля було забудовано маленькими будинками, де жили багатодітні робітничі сім'ї. Але заводи закривалися, некваліфікованої роботи ставало усе менше. Багато хто опинився на велфері.
А у 1970-ті місто вирішили "модернізувати". Старий центр знесли; людей виселили у короткий термін. Акції протесту нічого не дали. Замість житлових кварталів, виросли сірі мастодонти хмарочосів, де розмістилися федеральні міністерства. Але "недорізана" частина старого Алю залишилася.